Вырезано - Розділ 1 теоретичні засади статистичного дослідження грошової маси

Вырезано.
^ Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

З появою і розвитком кредитних відносин виникає функція грошей як засобу платежу, товари продаються в кредит під боргові зобов’язання. Кредит призводить до скорочення загальної кількості грошей в обігу, оскільки певна частина боргових зобов’язань взаємно погашається.

Закон, що визначає кількість грошей в обігу з врахуванням двох функцій – засобу обігу і засобу платежу, змінює вигляд і може бути представлений в такій формі:

, (1.1)

де ^ М – кількість грошей, необхідних для обігу; Q – сума цін реалізованих товарів і послуг; РС – сума цін товарів, проданих в кредит; РО –сума платежів за борговими зобов'язання; СР – сума взаємнопогашуваних безготівкових платежів; V – число оборотів окремої грошової одиниці (швидкість обертання грошей як засобу обігу та засобу платежу).

В даний час особливого значення набуває питання щодо визначення необхідної кількості грошей для обігу. Згідно класичної теорії А. Маршалла та І. Фішера, кількість грошей визначається залежністю рівня цін від грошової маси:

, (1.2)

де М – маса грошей; Р – ціна товару; V– швидкість обігу грошей; Q – кількість товарів, представлених на ринку.

Швидкість обігу грошей обернено пропорційно впливає на величину грошової маси в обігу. Вона визначає кількість оборотів грошей, які вони здійснюють в процесі виконання нею функцій засобу платежу і засобу обігу за певний період часу.

Швидкість обігу грошей в кругообігу вартості суспільного продукту або кругообігу доходів розраховується за формулою [112, 124]:

, (1.3)

де V – швидкість обігу грошей, GDP – валовий внутрішній продукт або національній дохід, – середньорічний обсяг грошової маси М2 або М3.

Цей показник свідчить про зв’язок грошового обігу з процесами економічного розвитку.

Оборотність грошей в платіжному обороті характеризує швидкість безготівкових розрахунків і визначається співвідношенням:

, (1.4)

де ∆ D – сума залишків на банківських рахунках; - середньорічна величина грошової маси в обігу.

На динаміку швидкості обігу грошей впливає значна кількість не тільки об'єктивних, так і суб'єктивних факторів, зокрема:

• темпи розвитку виробництва;

• рух цін (збільшення або зменшення);

• співвідношення готівкових та безготівкових грошей;

• кредитні операції комерційних банків;

• рівень процентних ставок на грошовому ринку (при збільшенні ставки зменшується швидкість обігу грошей);

• використання електронних грошей підвищує швидкість обігу грошей;

• темпи зростання доходів населення і періодичність виплати доходів (при нерегулярній виплаті заробітної плати знижується купівельна здатність громадян і знижується швидкість обігу грошей);

• використання населенням своїх коштів;

• рівень збереження та накопичення.
Вырезано.
^ Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Варто зауважити, що показник грошової бази не є ще одним агрегатом грошової маси. Це якісно інший показник, що характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі національного банку і який інколи називають ще грошима національного банку, що їх безпосередньо контролює і регулює, впливаючи в кінцевому підсумку і на загальну масу грошей.

Величину грошової бази можна визначити за формулою:

, (1.5)

де ^ C – сума готівки, випущеної національним банком і не поверненої в його фонди; R – сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у національному банку.

Перший елемент (^ C) грошової бази відрізняється від готівкового агрегату М0 на суму готівки в касах банків. Другий елемент (R) грошової бази відрізняється і якісно, і кількісно від безготівкового елемента грошових агрегатів М1, М2, М3. Він являє собою суму зобов’язань національного банку перед комерційними. А безготівкові елементи грошових агрегатів – це зобов’язання комерційних банків перед своїми клієнтами. Вони формуються комерційними банками як за рахунок коштів, одержаних від національного банку, тобто за рахунок R, так і за рахунок створення грошей самими комерційними банками в процесі кредитної діяльності через механізм грошово-кредитного мультиплікатора. Тому безготівкові елементи грошових агрегатів більші за своїм обсягом від безготівкового елемента грошової бази. Завдяки цьому загальний обсяг кожного з грошових агрегатів (окрім М0) перевищує обсяг грошової бази. Ступінь його переміщення свідчить про величину грошово-кредитного мультиплікатора на рівні комерційних банків.

Грошова база слугує одним з основних показників, що використовується для моніторингу економічних процесів. Змінюючи величину грошової бази, Національний Банк регулює обсяг всієї грошової маси і тим самим впливає на рівень цін, ділову активність та інші економічні процеси.

Як видно з рис. 1.3 одна частина грошової бази – готівка – входить до грошової маси безпосередньо, а інша – кошти банків у Національному банку – викликає багаторазове збільшення грошової маси у формі банківських депозитів. Це зумовлено тим, що загальна сума коштів на рахунках банків у Національному Банку при наданні банками кредитів своїм клієнтам залишається незмінною (відбувається тільки переведення коштів з кореспондуючого рахунка одного банку на рахунок іншого), а сума депозитів і, відповідно, обсяг грошової маси зростають. Останнє пов’язане із здатністю банківської системи створювати депозити на основі видачі банківських позик. Тобто, гроші проявляють свої мультиплікативні якості.


Р
ис. 1.3. Схема формування структури і взаємозв’язку грошової бази і маси грошей в обігу (агрегат М2).

Джерело: [27, с.11]


Мультиплікація частини грошей, емітованих Національним банком, складається з трьох взаємопов’язаних процесів: перерозподілу кредитних ресурсів між комерційними банками, використання цих ресурсів для кредитних операцій і створення нових депозитів. Мультиплікація зростає разом з діловою активністю та знижується в періоди криз і депресій.

Ступінь кумулятивного (багаторазового) збільшення депозитів в процесі кредитування вимірюється, так званим, грошово-кредитним мультиплікатором. Грошово-кредитний мультиплікатор – це процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основні додаткових (вільних) резервів, що надійшли у банк зовні. Грошово-кредитний мультиплікатор розраховується по формулі:

, (1.6)

де r - норма обов’язкових резервів.

Розуміння механізму грошово-кредитного мультиплікатора передбачає розгляд призначення та порядку формування вільних резервів банків. Вільний резерв – це сукупність грошових коштів комерційного банку, які в даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для активних операцій. Окрім вільного, існує загальний банківський резерв, що являє собою всю суму грошових коштів, які в даний момент у розпорядженні банку і не використані для активних операцій. Частину загального резерву банки повинні зберігати в грошовій формі і не використовувати для поточних потреб. Ця частина називається обов’язковим резервом. Обсяг його визначається на підставі норм обов’язкового резервування, які встановлюються НБУ у відсотках до суми банківських пасивів. Різниця між загальним і обов’язковими резервами становить вільний резерв банку.

Ступінь кумулятивного впливу грошової бази на обсяг грошової маси визначається грошовим мультиплікатором (m2) за формулою:

, (1.7)

де М2 – грошовий агрегат; В – грошова база.

Грошовий мультиплікатор залежить від ряду коефіцієнтів [3, с.86]:

  1. Співвідношення резервів комерційних банків та суми депозитів (до запитання та строкових). Нестабільність показника вказує на недостатню ефективність ринку короткострокових цінних паперів, тобто комерційні банки вимушені тримати відносно більш високий і мінливий рівень надлишкових резервів.

  2. Співвідношення суми готівки в обігу та депозитів до запитання. Розглядається в короткостроковій перспективі та вказує на переваги між готівкою та депозитами до запитання; різкі зміни вказують на зниження довіри до фінансово-кредитних інститутів. Залежить, в основному, від рівня відсоткової ставки та розподілу доходів і має виражений сезонний характер. На частку готівки має сильний вплив питома вага тіньової економіки.

  3. Співвідношення строкових депозитів та депозитів до запитання. В країнах, що розвиваються, залежить не тільки від відсоткових ставок, але й від умов на неорганізованому грошовому ринку.

На основі грошового мультиплікатора розраховується функція пропозиції грошей:

, (1.8)

де М – грошова маса, m – мультиплікатор, В – грошова база, або чисті грошові зобов’язання Національного банку.

Не менш важливим для аналізу динаміки грошової маси в Україні є показник доларизації економіки країни. Виділяють такі види доларизації [67, с.264-284]:

1. Офіційна – повна доларизація в країнах, де функцію грошей виконує іноземна валюта.

2. Напівофіційна – в країнах, де іноземна валюта поряд з національною виконує функції грошей.

3. Неофіційна – в країнах, де іноземна валюта нелегітимна як платіжний засіб, але має в структурі наявної грошової маси досить вагому частку.

Україні притаманна неофіційна модель доларизації, яка за визначенням вітчизняних науковців має такі форми [65, с. 28-29]:

Якщо перший показник розраховується на основі даних НБУ, то два наступних є тіньовими і розрахунок їх є практично неможливим. Важливе методологічне уточнення в цьому контексті є те, що включати в грошову масу гроші які знаходяться у населення у «банках» не має ні наукового, ні економічного, ні статистичного сенсу, оскільки ці заощадження є певним показником недовіри до уряду і до банківської системи. Ірраціональні збереження населення не виконують належних грошам функцій. Тому автор не вважає доцільним при статистичному дослідженні грошової маси приділяти увагу цій категорії грошей, а, отже, і даному прояву доларизації в країні.

Процесом функціонування грошової маси потрібно управляти, до того ж управляти ефективно, тому в процесі управління необхідно застосовувати статистичні методи, які в сукупності формують статистичну методологію.

У відповідності з діалектичним методом пізнання статистика вивчає всі явища в їх взаємозв’язку, у русі і зміні, виділяє їх різні типи і форми, встановлює щось нове, прогресивне, що зароджується в існуючому і визначає напрямок розвитку [74].

Статистичний аналіз динаміки грошової маси повинен давати відповіді на ряд питань:

1) які змінні, що входять до функції пропозиції, можуть регулюватися НБУ;

2) якщо частина змінних не підлягає регулюванню, то чи може їх дія на динаміку грошової маси компенсуватись іншими заходами;

3) якою мірою стабільні й прогнозовані взаємозв’язки грошової маси з іншими факторами.

7264002175236765.html
7264143319672509.html
7264229607451529.html
7264381925978496.html
7264485265045113.html